Висвітлено природоохоронну важливість та значимість смарагдового об'єкта "Роганка" (UA0000278) в ботанічному та загально-екологічному аспектах. Він охоплює 2387,45 га і включає в себе основні частини долин стоку трьох лівобережних приток р. Уди (річок Студенок, Рудка та Роганка), що належить до басейну р. Сіверського Дінця на території Харківської обл. Досліджений об'єкт наразі представляє комплекс різноманітних біотопів, що мають природно-історичну та геоморфологічну зумовленість. Для смарагдового об'єкта "Роганка" наведено перелік видів рослин, площі та основні еколого-біотичні особливості виявлених оселищ з Резолюції 4 Бернської конвенції (C1.222, C1.32, C1.33, C2.34, D5.2, E1.2, F3.247, E2.2, F3.4, F9.1 + G1.11), які на цій території найкраще представлені. Найбільші площі тут займають біотопи лучних степів (E1.2), заплавно-терасних, лучно-болотно-чагарникових та лісових біотопів (D5.2; Е2.2; F3.4; F9.1 + G1.11). Крім того, до складу смарагдового об'єкта входять два ботанічні заказники місцевого значення природно-заповідного фонду Харківщини - "Ковиловий степ" та "Рязанова балка" площею 78 га і 10 га відповідно. На дослідженій території трапляються популяції раритетних видів судинних рослин, які мають різний созологічний статус. До Додатку I Резолюції 6 Бернської конвенції входять Jurinea cyanoides (L.) Rchb., Ostericum palustre (Besser) Besser, Paeonia tenuifolia L. Ряд видів мають відповідний статус збереження в Україні (Adonis vernalis L., Paeonia tenuifolia, Pulsatilla pratensis (L.) Mill, Stipa capillata L., S. lessingiana Trin & Rupr., S. pennata L., S. pulcherrima C. Koch., S. tirsa Stev.) та на регіональному рівні (Adonis wolgensis Stev., Carex humilis Leys., Clematis integrifolia L., Cotinus coggygria Scop., Crataegus pentagyna Waldst. et Kit., Galatella linosyris (L.) Rchb.f., Inula helenium L., Iris pumila L., Hyacinthella leucophaea (C.Koch) Schur., Ornithogalum gussonei Ten., O. kochii Parl., Salvia nutans L., Valeriana tuberrosa L., V. officinalis L., Viburnum opulus L., Vinca herbacea Waldst. et Kit.). Також, найбільшу цінність мають угруповання лучних і чагарникових степів, до складу яких входять рідкісні угруповання, занесені до Зеленої книги України, а саме формації чотирьох видів ковили (Stipa lessingiana, S. pennata, S. pulcherrima, S. tirsa) та осоки низької (Carex humilis). Головними загрозами існуванню природного комплексу цієї території, які можуть виникнути у випадку посилення господарського впливу є осушення і розорювання ділянок заплави, терасування та заліснення лучно-степових схилів балок.

У 2016 - 2020 рр. вивчено поширення вірусних хвороб картоплі у економічних районах України: Придніпровському (Запорізька, Дніпропетровська обл.), Північно-Східному (Харківська, Сумська обл.), Столичному (Київська, Житомирська та Чернігівська обл.), Північно-Західному (Волинська та Рівненська обл.), Причорноморському (Херсонська, Миколаївська та Одеська обл.), Карпатському (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька обл.), в яких обстежено 435 сортозразків картоплі української та іноземної селекції. В агроценозах з картоплею визначено поширення M-, S-, Y-вірусів картоплі як у моноінфекції, так і у складі патокомплексів. За результатами досліджень найбільш високий рівень інфікування M-вірусом картоплі було виявлено у Волинській, Одеській, Рівненській, Чернігівській та Івано-Франківській обл. 90 %, 90, 90,9, 92,3 і 100 % від загального числа проаналізованих зразків, відповідно. Антиген S-вірусу картоплі найбільше виявлявся у Львівській, Івано-Франківській та Рівненській обл. 50 %, 50 і 54,5 %, відповідно. Моніторингові обстеження показали високий рівень зараження Y-вірусом картоплі в Закарпатській, Івано-Франківській, Дніпропетровській, Чернівецькій і Миколаївській обл. 50 %, 50, 53,8, 55,5 і 63,3 %, відповідно. Поширення вірусних хвороб картоплі в агроценозах Україні зумовлює необхідність ретельного захисту і постійного фітовірусологічного контролю насіннєвого матеріалу, виявлення вірусних патологій, ідентифікації їх збудників із використанням лабораторних методів і сучасних засобів діагностики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*827.512 + Е40*872

Рубрики:

Загальна біологія

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П347.1 + Е50*884

Рубрики:

Полезахисне та степове лісорозведення

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено педоземи науково-дослідного стаціонару Дніпровського державного аграрно-економічного університету з метою діагностування їх стану з урахуванням кутаних комплексів. Відмічено, що під впливом факторів навколишнього середовища спостерігається формування початкового процесу грунтоутворення на дослідних ділянках. Встановлено, що використання екологічної мікроморфології та кутаних комплексів на техноземах є надійним інформаційним інструментом для розуміння грунтогенезу рекультивованих грунтів. З'ясовано, що у профілях із сильним біологічним впливом утворюються біогенні мікроагрегати і поліпшуються загальні мікроморфологічні характеристики, які визначають особливості профілів досліджуваних педоземів. Виявлено особливості мікроморфологічної будови педоземів пробної ділянки сільськогосподарської рекультивації. Надано агроекологічне обгрунтування процесу грунтоутворення досліджуваних техноземів. Встановлено, що найбільш характерними новоутвореннями досліджуваного профілю є скелетони, глинисті та залізисто-глинисті кутани. Цей тип новоутворень має хемогенне походження, а наявність глинистих кутан свідчить про розвиток процесу лесиважу та внутрішньогрунтового оглинення. Встановлено домінування в гранулометричному складі педоземів пилуватої фракції. Гумусо-глиниста мікроструктура у верхніх горизонтах (0 - 30 см) та залізисто-гумусо-глиниста в нижніх горизонтах (30 - 175), добре окатані зерна та їх злагоджені кути вказують на інтенсивність процесу вивітрювання на дослідних ділянках. Добра агрегованість верхніх гумусових горизонтів зумовлена впливом біогеоценотичного покриву і свідчить про інтенсивність структуроутворення верхніх горизонтів. Проведені мікроморфологічні дослідження надають змогу діагностувати штучно створені педоземи під впливом сільськогосподарських культур, крім того, за вже наявними даними із макроморфологічної будови профілю та гранулометричного складу техноземів надати більш повну інформацію щодо процесу грунтоутворення педоземів.

На сьогодні водно-екологічна ситуація в Україні є близькою до кризової. Великі міста використовують для водопостачання, переважно, річкову воду. Якість води р. Тетерів визначається, природними комплексами із розосередженими джерелами важких металів, теригенних і органічних речовин, , а також антропогенними хімічними джерелами елементів, локалізованими у містах на берегах річки та її приток. У роботі здійснено моніторинг гідрохімічного складу води р. Тетерів, який є однією з найважливіших характеристик, що визначає як можливості господарського використання вод, так і їх вплив на формування й зміни у самій річці та в межах її водозабору. За допомогою формули Курлова виявлено хімічні типи поверхневих вод. Серед великого різноманіття методів і методик оцінки природних рекреаційних ресурсів вагоме місце займає екологічна оцінка, як самостійний комплексний підхід. Проведено оцінку екологічного стану басейну р. Тетерів. Моніторинг якості води поверхневих водойм свідчить про те, що незважаючи на значний спад промислового виробництва за останні роки та зменшення у зв'язку з цим скидання у водойми стічних вод, все-таки спостерігається тенденція до погіршення екологічного стану поверхневих джерел. Викиди в останні роки великої кількості стічних вод у недостатньо очищеному або просто неочищеному вигляді призвів до того, що наразі всі поверхневі водні джерела України за рівнем вмісту забруднюючих речовин наблизились до III - V класу. Гідрохімічний аналіз і розрахунок класу чистоти - індексу забруднення води (ІЗВ) - підтвердили негативні зміни, що відбуваються наразі у водоймі. Також проаналізовано основні чинники, що впливають на зміну інгредієнтів природного водойму. А також запропоновано сучасний спосіб комплексної оцінки, заснований на графічному методі складання модель-карти якості водойми.

Індекс рубрикатора НБУВ: П24-271.25

Рубрики:

Овочівництво

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наразі, коли техногенні і соціальні умови активно посилюють негативну дію екологічних факторів, особливості кліматичних впливів стають одним з визначальних чинників самопочуття людини. В епоху урбанізації та індустріалізації люди більшу частину життя проводять у приміщенні в комфортних або субкомфортних умовах мікроклімату, що знижує його пристосувальні реакції до мінливих погодних параметрів. У результаті порушується динамічна рівновага між організмом людини і зовнішнім середовищем і стан функціональної активності органів і систем організму. Встановлено, що реакція організму на різні стресові впливи значною мірою визначається співвідношенням тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Саме вегетативній нервовій системі (ВНС) і, передусім, її симпатичному відділу належить особлива роль у формуванні пристосувальних реакцій організму, розвитку метеотропних реакцій, тобто вегетативна нервова система є первинним місцем докладання метеорологічних впливів, що викликають зрушення в її рівновазі. Визначення вегетативного статусу та спрямованість вегетативної активності в організмі хлопців проводили за допомогою функціонально-вегетативної діагностики за методом В. Макаца. Було обстежено 1206 хлопців, з яких 215 хлопці віком 7 - 11 років, 861 - віком 12 - 15 років та 130 хлопців віком 16 - 21 років, ФВД проводилася ранком в 10.00 - 11.00. Оскільки стан вегетативної нервової системи є визначальним у розвитку метеотропних реакцій проведено аналіз даних дослідження вегетативного тонусу у сонячну, мінливу, хмарну та дощову погоду й визначення сприятливих і несприятливих погодних умов для організму. Було виявлено, що за впливу метеорологічних факторів на організм практично здорових молодих хлопців спостерігаються вікові особливості проявів метеолабільності. Найбільш чутливою до змін погодно-кліматичних умов виявилась група хлопців віком 16 - 21 років, в яких спостерігались максимальні відхилення показників активності функціональних систем від вікової норми, а найменш чутливою виявилась група хлопців віком 12 - 15 років. Під час аналізу впливу змін погодних станів на організм хлопців за вегетативним коефіцієнтом (kV) було виявлено, що за норми показника kV 0,87 - 1,13, він максимально збільшувався за дії на організм дощової погоди і становив 1,23, що свідчить про виражену симпатикотонію, за дії на організм мінливої та хмарної погоди симпатикотонія набуває менш виражених значень, 1,08 та 1,13, відповідно. Найбільш еколого-фізіологічним фактором впливу на організм можна вважати сонячну погоду. В здоровому організмі зміни фізіологічних процесів і функціональної активності систем під впливом такого фактора, як зміна погоди, легко компенсуються і особлива роль у цьому належить вегетативній нервовій системі, діяльність якої забезпечує адекватну реакцію організму на вплив факторів зовнішнього середовища.

Висвітлено зростання площ патологічного всихання хвойних насаджень і масового ушкодження деревостанів шкідниками й хворобами лісу в багатьох країнах світу та в Україні упродовж двох останніх десятиріч. В умовах малолісної України проблеми погіршення стану лісів, зниження їх продуктивності і стійкості до несприятливих чинників середовища стали першочерговими у зв'язку з необхідністю переходу лісового господарства на сталий розвиток. Упродовж останніх років у лісах Українського Полісся спостерігається активізація лісопатологічних процесів, які носять хронічний характер та призводять до всихання соснових насаджень. Встановлено, зокрема за даними дистанційного зондування, що у багатьох випадках значне всихання деревостанів відбувається швидкими темпами, часто впродовж одного вегетаційного періоду, причому у середньовікових, пристигаючих, стиглих і перестійних насадженнях природного походження, у сприятливих для зростання сосни звичайної лісорослинних умовах. Наголошено, що вже у 2003 р. у лісах підприємств Державного комітету лісового господарства України суцільні санітарні рубки у всихаючих насадженнях проводились на площі понад 11,5 тис. га, а вибіркові - на площі майже 140 тис. га. Наразі площа лісів, які потребують негайних заходів боротьби з хворобами та шкідниками перевищила 370 тис. га (понад 6 % земель вкритих лісом). Акцентовано увагу на тому, що ефективний захист лісів від шкідників і хвороб можливий за умов оперативного виявлення і моніторингу вогнищ розмноження шкідників та інфекцій. Запропоновано впровадження супутникового моніторингу лісових екосистем. Обгрунтовано, що у сучасних умовах для оцінки патологічних процесів у лісах прогресивним і економічно виправданим методом є дистанційне зондування (ДЗ) з космічних апаратів.

Гранатівництво є однією з провідних галузей сільського господарства Азербайджану. Однією з проблем, що знижують ефективність виробництва, є розвиток шкідливої мікобіоти. Гранат уражається багатьма грибними хворобами, через яких в окремі роки врожайність цієї культури може знизитися до 95 %. З метою встановлення мікобіоти граната в 2018 - 2020 рр. проводилися мікологічні обстеження гранатових насаджень у західній частині Азербайджану. Метод обстеження полягав у систематичному огляді насаджень граната. Огляду піддавалися всі надземні органи рослин. Мікроскопічні аналізи зібраного матеріалу проводилися в Центральній фітосанітарній лабораторії Азербайджанського інституту Безпеки Харчових Продуктів. Таким чином, за результатами 3-річного фітопатологічного моніторингу встановлено, що домінуюча роль за частотою в молодих плодоносних насадженнях граната належить збудникам антракнозу або парші плодів граната (Sphaceloma punicae Bitank. et Jenk.) і зітіоза (Zythia versoniana Sacc.). Після виявлення збудників найбільш небезпечних захворювань проводилися дослідження з вивчення поширеності їх у західних районах республіки. Обліки термінів появи, вивчення динаміки розвитку фітопатогенів проводили на тлі їх природного розвитку за загальноприйнятими методиками. Виділення в чисті культури, мікроскопічні й мікробіологічні дослідження фітопатогенів проводили за загальноприйнятими методиками. Видовий склад фітопатогенів у молодих плодоносних гранатових садів визначали за особливостями патогенезу і симптоматиці, за визначниками. У разі установлення поширення основних хвороб граната в господарствах Геранбойського, Шамкірського і Казахського районів оглядалися насадження граната на 2 - 3 ділянках. Динаміка розвитку основних хвороб вивчалася на спеціальній дільниці в Геранбойському районі. У боротьбі з основними хворобами граната було випробуван такі препарати: 0,4 %-ий Сельфат, 0,05 %-ий Азоксифен, 0,05 %-ий Коназол, 0,3 %-ий П-оксирид і контроль без хімічної обробки. У 2019 - 2020 рр. було проведено оцінку поширеності та інтенсивності основних хвороб у регіоні, розроблено і науково обгрунтовано поліпшену інтегровану систему контролю.

Для створення високопродуктивних посівів пшениці озимої, в яких би ефективно використовувались генетичний потенціал продуктивності сортів та грунтово-кліматичні умови Лісостепу, актуальним є вивчення та встановлення основних закономірностей формування елементів продуктивності культури упродовж вегетації у зв'язку із забезпеченістю її макро- і мікроелементами. Для вирішення цього завдання використовували польові, морфофізіологічні дослідження, методики хімічного, фізико-хімічного аналізу із застосуванням сучасних методів атомно-абсорбційної спектрофотометрії, полум'яної фотометрії і спектрометрії, математично-статистичний аналіз. Проведено дослідження щодо впливу технологій вирощування пшениці озимої на морфофізіологічні аспекти формування врожаю та забезпеченість рослин елементами живлення. Встановлено залежність між забезпеченістю основними елементами живлення пшениці озимої та формуванням елементів продуктивності на окремих етапах органогенезу. Морфофізіологічними дослідженнями доведено, що покращання умов живлення рослин за енергоощадної, інтенсивної та інтенсивних енергонасичених технологій надало змогу збільшити кількість квіток, які дійшли у своєму розвитку до XII етапу (зернівки) в колоссі обох порядків. Застосування інтенсивних енергонасичених технологій надало змогу збільшити щільність продуктивного стеблостою у порівнянні з контролем. Визначено, що кількість азоту, фосфору й калію, марганцю і заліза, яка використовувалась для формування основної продукції (зерна) змінювалась залежно від норм внесених добрив за відповідних технологій вирощування і зростала за інтенсивних енергонасичених технологій. Встановлено, що винос з урожаєм зерна і соломи міді й цинку мало залежав від технології вирощування. За високоінтенсивних технологій вирощування пшениці озимої рівень живлення макро- і мікроелементами позитивно впливав на густоту продуктивного стеблостою, кількість закладених квіток у конусі наростання стебел обох порядків і в кінцевому результаті на озерненість колосу і не виявляв обмежувальної дії на процес формування елементів продуктивності. Дослідження в цьому напрямі потребують подальшого продовження і можуть бути використані для формування системи удобрення в розробці інтенсивних технологій вирощування пшениці озимої.

Одні з найпоширеніших грунтів в Україні - це грунти лісового походження. Ці грунти являють собою цінний землеробський фонд, раціональне використання якого неможливе без детального вивчення їх педогенезу, фізико-хімічних та інших властивостей у загальному аспекті. Ці грунти сформувалися в умовах промивного водного режиму і відзначаються кислою реакцією грунтового розчину. Останнє сприяє вилуговуванню основ із гумусово-елювіального горизонту, що змінює іонну рівновагу в грунтовому розчині і зменшує ступінь насичення ними грунтового вбирного комплексу, що являє собою сукупність мінеральних, органічних і органо-мінеральних компонентів твердої частини грунту, які спроможні до іонообмінної здатності. Вбирна здатність грунтів належить до однієї з найважливіших функцій, оскільки безпосередньо бере участь у процесах грунтоутворення і формування їх родючості. Дослідження, що проводяться в довготривалому польовому досліді, закладеному в 1992 р. на сірому лісовому грунті з метою визначення аерогенних факторів, а саме - довготривале застосування різних систем удобрення (мінеральних сидератів і побічної рослинної продукції і органо-мінеральної системи) та вапнування, показали на зміни в структурі обмінних катіонів грунтово-вбирний комплекс (ГВК) і фізико-хімічні властивості досліджуваного грунту за умов інтенсивного його використання як "орна земля" з метою підвищення його ефективної родючості. Для більш об'єктивної оцінки вище вказаних факторів на зміни вбирного комплексу грунту одержані поваріантні результати порівнювалися не тільки з абсолютним контролем, а й прив'язувалися до вихідного стану, тобто грунту цілинної ділянки, розташованої поряд із дослідним полем. На тлі проведених досліджень встановлено, що системи удобрення неоднаково впливають на вміст обмінних основ у ГВК та їх співвідношення, суму обмінних катіонів, ємність вбирання катіонів і ступінь насичення грунту основами. Відмічено позитивний вплив хімічних меліорантів на фізико-хімічні властивості сірого лісового грунту. У грунтовому вбирному комплексі збільшується вміст обмінних кальцію і магнію, покращується співвідношення між ними, підвищується вміст поглинання.

Статистичний аналіз показав, що обіг Ca в землеробстві АПК Черкаської обл. прямо корелює зі зміною структури посівних площ та виду внесених органічних добрив. За внесення гною за наростаючим трендом складаються умови зростання ємності балансу Ca, але за насичення структури посівних площ кормовими культурами та виносом побічної продукції на господарські цілі, винос кальцію зростає до 36 - 47 %, а за внесення побічної продукції загальний винос знижується до 28 - 35 % за зниження ємності балансу Ca. Встановлено що, у разі заміни гною на побічну продукцію співвідношення між новоутвореним гумусом і кальцієм залишилося сталим на фоні зменшення кількості новоутвореного гумусу та обігового кальцію (до 12 до 1 в період 2016 - 2019 рр.) за одночасного зниження середнього вмісту гумусу й площ грунтів із кислою реакцією, що свідчить про недостатню кількість кальцію на одиницю утвореного гумусу за критичної трансформації структури посівних площ та посиленням мінералізації його надлишку, що слід компенсувати внесенням вапна. Аналіз динаміки господарського балансу Ca засвідчує про те, що поголів'я тварин і птиці виступає агресивним фактором відносно агроценозів у плані виносу Ca. У разі розвинутого тваринництва вдається вийти на бездефіцитність балансу Ca за досягнення поголів'я близько 9,56 млн гол., а подальше нарощування поголів'я до 12,2 млн гол. робить баланс від'ємним. У разі трансформації поголів'я у бік птахівництва відбувається зростання дефіцитності господарського балансу в перерахунку на площу земель сільськогосподарського використання, що свідчить про необхідність вапнування грунтів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.11-31

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено суть понять малопродуктивність орних земель, суспільні і природні чинники, які зумовлюють продуктивність цих земельних угідь. Обгрунтовано якісні показники продуктивності орних земель, їх зумовленість і зв'язок із даними природно-сільськогосподарського районування, бонітетною й нормативною грошовою оцінками земель, рентними відносинами, рентний характер земельних відносин в агросфері. Запропоновано науково-методологічні підходи щодо визначення на основі даних природно-сільськогосподарського районування, бонітетна оцінка орних земель, нормативів капіталізованого рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення та екологічних показників використання (урожайність, рентабельність, собівартість) цих зернових і зернобобових культур як основних, які забезпечують продовольчу безпеку. На конкретному досліджуваному регіоні наведено розрахунки кількісних та якісних показників малопродуктивності орних земель у розрізі агровиробничих груп грунтів природно-сільськогосподарського району. Ці рекомендації нададуть можливість корегувати структуру земельних угідь, посівних площ, трансформувати земельні угіддя у більш продуктивні, що забезпечить збалансування природокористування та підвищить рівень охорони як земельних ресурсів, так і взагалі навколишнього середовища. Відзначено, що запропоновані підходи нададуть змогу мінімізувати затрати на поліпшення навколишнього природного середовища (як найдешевші процеси) шляхом визначення малопродуктивних земель (передусім орних) і трансформації їх у більш продуктивніші (сіножаті, пасовища) та більш екологостійкі до деградаційних процесів (водній та вітровій ерозії, зменшення антропогенного навантаження та ін.).

Сьогодні спостерігається тенденція до погіршення якості грунтів: зниження рівня гумусу, підвищення їх кислотності, погіршення балансу поживних речовин у грунтах тощо. Тому, перехід до органічного виробництва є однією з необхідних умов для покращання якісного стану сільськогосподарських угідь і вирішення проблем раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу. Розглянуто особливості вирощування органічної продукції товаровиробниками в умовах оренди земель сільськогосподарського призначення, що сприяє створенню оптимального середовища для розвитку органічного руху та забезпечує продовольчу безпеку населення. Розкрито основні тенденції розвитку органічного агровиробництва в європейських країнах, як альтернативну модель ведення сільського господарства у контексті поліпшення якості природної родючості грунтів, розширення виробництва органічної продукції для повноцінного і безпечного здорового харчування людей та збереження довкілля. Проаналізовано поточний стан органічного виробництва та визначено перспективи його розвитку в країнах Європейського Союзу. Порівняльний аналіз темпів змін кількості іноземних сертифікованих органічних підприємств за досліджуваний період показав, що їх чисельність зросла майже в 7 разів, а показник середнього розміру органічного господарства стрімко знизився більш як утричі. Досліджено ставлення сільськогосподарських підприємств до органічної продукції. Перехід сільськогосподарських товаровиробників на органічні методи господарювання можливий лише за умов усвідомлення переваг органічного виробництва у порівнянні з традиційним. Тому питання підвищення ефективності виробництва органічної продукції залишаються актуальними і потребують подальших досліджень. Також розглянуто проблеми, які в умовах реформування земельних відносин стримують розвиток органічного виробництва. Розглянуто питання ефективного використання потенціалу земель сільськогосподарського призначення аграрних підприємств. Проаналізовано проблеми впливу економічного й екологічного характеру на земельно-ресурсний потенціал, чинники, які негативно впливають на якість і родючість землі. Встановлено, що подальші дослідження мають бути спрямовані на вивчення можливостей використання світового досвіду органічного землеробства для розробки комплексних програм із метою стимулювання тих сфер і напрямів аграрної діяльності, які розвиваються на міжнародному рівні й забезпечують споживчі потреби населення і захист та відновлення навколишнього природного середовища.

Здійснено оцінку функцій земель сільськогосподарського призначення для ведення органічного виробництва на прикладі Львівської обл. Здійснено аналіз щодо придатності земель для ведення органічного сільського господарства за вмістом гумусу: азоту, що легко гідролізується; за вмістом рухомих сполук фосфору за методом Чирікова; за вмістом рухомих сполук калію за методом Чирікова у Сокольському, Кам'янка-Бузькому, Симбірському, Радехівському, Пустомитівському районах області. Встановлено, що площі придатних земель за вмістом гумусу у досліджуваних районах становить 12 782,0 га; за вмістом азоту, що легко гідролізується - 5 790,303; за вмістом рухомих сполук фосфору - 7 829,655; за вмістом рухомих сполук калію - 10 342,428 га і у цих районах цілком можливо запроваджувати органічне сільськогосподарське виробництво. Встановлено, що цей аналіз є неповним. Представлено схему-алгоритм ідентифікації чинників впливу на формування економічної оцінки функцій земель для ведення органічного виробництва, відповідно до якої оцінку функцій земель для ведення органічного виробництва слід здійснювати: через призму ідентифікації трьох груп чинників впливу на оцінку; на кожному етапі запровадження цього процесу (етап до запровадження, перехідний етап, етап запровадження); виявлення ключових показників, які надають змогу покращити оцінку функцій земель для ведення органічного виробництва, вирахування інтегрального показника оцінки. Цей показник запропоновано визначати як суму одержаних бінарних характеристик за i-тою (і = 1/k) характеристикою оцінки функцій земель для ведення органічного виробництва, що може бути зумовлена n-м екологічним, економічним чи соціальним чинником впливу на формування адекватної оцінки функцій земель для ведення органічного сільського господарства на визначеному етапі запровадження цього процесу. Запропонований підхід надає змогу здійснити деталізований аналіз функцій земель для ведення органічного виробництва та встановити ступінь їх впливу на результативність самої оцінки функцій земель.

Досліджено механізм впровадження відновлювальних джерел енергії для створення необхідного мікроклімату в теплицях. Організація тепличного господарства та вирощування різних видів сільськогосподарських культур є досить вигідним бізнесом, до того ж, корисним з усіх боків. Існуючі взаємини тепличних господарств і енергозбутових компаній однобокі. Компанії сьогодні прагнуть до підписання договору на енергопостачання теплиць на 5 років вперед з урахуванням погодинних лімітів електроенергії. Ці вимоги ставлять тепличні господарства у вкрай важке становище, адже енергоспоживання теплиць сильно залежить від температури навколишнього повітря і погоди, передбачити яку навіть на місяць вперед із високим ступенем ймовірності неможливо. Для рослинницьких підприємств закритого грунту пріоритетним є використання відновлюваних джерел енергії. На основі аналізу наукових джерел розглянуто теоретичні основи відновлювальних джерел енергії, узагальнено переваги та недоліки генерації електроенергії з сонячного випромінювання. Вірогідність і обгрунтованість одержаних результатів зумовлено використанням загальнонаукових і спеціальних статистичних методів. У дослідженні поставлено завдання запропонувати й обгрунтувати конструкцію пасивної сонячної системи з теплоакумуляторами. Обгрунтовано модель теплиці з закритими пасивними сонячними системами й оцінено її економічну ефективність (витрати на впровадження пропонованої комплексної сонячної установки для підприємства агропромислового комплексу покриваються менше, ніж за 3 роки, що підтверджує економічну ефективність її реалізації). Робота є завершеним дослідженням, в якому розглянуто науково-технічне вирішення важливої науково-технічної задачі впровадження відновлювальних джерел енергії в теплицях. Модель теплиці з закритими пасивними сонячними системами є економічно вигідною, тому її доцільно впровадити для створення необхідного мікроклімату в теплицях.

Подано головні риси наукового спадку академіка В. І. Вернадського та його науково-організаційну роль у становленні аграрної науки в Україні. Зазначено, що історія аграрної науки приділяє найбільшу увагу участі вченого у розвитку грунтознавства та дослідної справи України. Світова наука визнає у його роботах фундаментальне розуміння біосфери і ноосфери, а також формування сучасних наукових напрямів у геології, геохімії, гідрогеохімії, радіогеології, філософії, організації наук. Розглянуто методологічні паралелі вчення про агросферу О. О. Созінова та ноосферу В. І. Вернадського. Досліджено значення окремих законів біосфери В. І. Вернадського у функціонуванні агросфери. Розкрито вагоме агроекологічне значення законів причинно-наслідкових зв'язків у біосфері і ноосфері, єдності всіх частин біосфери, механізму біогеохімічних циклів хімічних елементів як основ організації і динамічної рівноваги природних систем. Узагальнено напрями вітчизняної агроекології, в основі яких є механізми функціонування та закони біосфери, розкриті В. І. Вернадським. До їх числа входять окремі функції біосфери, біогеохімічні цикли та біогеохімічне районування біосфери, біогенна міграція хімічних елементів, радіоактивність територій. Активно досліджуються у сучасному рослинництві і тваринництві прикладні аспекти газової, кисневої, відновлювальної, концентраційної та дихальної біогеохімічних функцій біосфери. За значено, що перспективними напрямами аграрної екології можуть стати наукові ідеї В. І. Вернадського стосовно філософії і методології науки, біомаси та хімічного складу живої речовини, ендемічної захворюваності живих організмів, гідрогеохімічної зональності вод, природної радіоактивності, моделювання біосферних процесів.

На основі комплексного екологічного моніторингу, геоботанічних, зоогеографічних, ландшафтно-екологічних, гідроеколпгічних, лісотипологічних, агроекологічних принципів і підходів та власних польових досліджень запропоновано розширити площу національного природного парку (НІШ) "Кармелюкове Поділля" у межах Вінницької обл. Подано загальну еколого-географічну характеристику парку з позицій фізико-географічного і геоботанічного районування. Показано, які об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) входять до складу парку. Виділено структурні елементи екологічної мережі парку (природні ядра: 1 - Британське: 2 - Червоногреблянське: 3 - Вербське: 4 - Бондурівське; 5 - Куренівське: 6 - Новоукраїнське; 7 - Любомирківське, а також відновлювальні території: 1 - Новоукраїнська; 2 - Вербська: 3 - Стратіївська; 4 - Бондурівська; 5 - Лузька; 6 - Червоногреблянська), проведено функціональне зонування його території, де враховано репрезентативні і рідкісні екосистеми. Обгрунтовано необхідність зміни режиму території урочища "Стратіївська дача" в кварталах 72, 74 - 75 на площі 641 га з господарської зони на зону регульованої рекреації. Доведено необхідність включення до складу парку з правом постійного користування урочища "Вишенька", площею 47,7 га, що розташована у межах Чечельницької селищної ради як цілісного природного комплексу, що представлений унікальними ландшафтами різних типів екосистем, які включають лісові, лучно-степові і водно-болотні ділянки. Вказана територія характеризується 8 біотопами з цінними асоціаціями рослинних угруповань, які налічують 15 регіонально рідкісних видів і 9 видів, які внесено до Червоної книги України, де мешкає понад 50 видів тварин, що мають міжнародний і національний созологічний статус. Загалом до складу НІШ в постійне користування доцільно передати інші території: орнітологічний заказник місцевого значення "Ставки" - 6,9 га: землі історико-культурного призначення - 17,3 га: землі запасу лісогосподарського призначення - 7,7 га: землі запасу сільськогосподарського призначення - 25,5 га: чагарники, землі запасу - 7,3 га. Загальна площа цих ділянок становить 64,7 га, які разом з урочищем "Вишеньки" будуть становити площу 112,4 га. Внесення до складу парку цих територій дасть змогу зберегти репрезентативні ландшафти з різноманітною флорою і фауною, раціонально використовувати рекреаційний потенціал, сприяти розвитку екологічного туризму, спортивного мисливства і рибальства, запровадити постійну природоосвітню, природоохоронну й еколого-виховну роботу, створити нові робочі місця для населення, яке буде підтримувати встановлений режим охорони парку і займатися органічним землеробством.